Назва Рiвне походить від слова рів, рови, якими був оточений рівенський замок, що знаходився в долині річки Устя. Як бачимо, в документах з 16 ст., оселя ця виступає під назвою Рівноє — Рівне, коли то волинський землянин Іван Дичко продав село своє в Луцькому повіті на ім'я Роноє князю Семену Василевичу Несвицькому. В 1707 р. Рівне згадується в „Днєвнику і путєвих замєтках кн. Б. Куракина" під назвою Ровное (по польськи РУВНЕ, по-українськи РІВНЕ). Вивчення старих укріплень старого рівенського замку стверджує припущення, що головними оборонними фортифікаціями були рови і вали, якими був оточений цей замок, положений в підмоклій долині р. Устя. Словник І.Сташевського з 1959 р. подає „Rowne" — назва ця не означує рівне поле, як випроваджує Брікнер, але утворено кінцівку „но" до назви Рів. Підтверджується це також вимовою цієї назви місцевими селянами — Рівне, до Рівного і т.д. Місто положене над р. Устєм, яка творила там великий став. За переписом 1857 р. в м. Р. було 7,000 жителів і 551 домів, 230 крамниць і складів і 34 інших торговельних підприємств, 200 постійних ремісників і 150 ремісників сторонніх, кілька ремісничих фабричок, багато гостинниць — заїздів, кілька ресторанів і столових, кафе (Т. Стецкі, „З бору і степу"), 4 православні церкви (дерев'яні). Найстаршу з них побудувала в м. Рівному Марія Сімашкова-Рівенська в 15 ст., згадується там церква ще в 1680 р. і 1637 р., друга Успенська з 1731 р. третя Св. Степана з 1848 року.
На перший погляд, Рівне — звичайне провінційне місто, яке волею долі стало "столицею” однієї з областей України. На перший погляд, нічим не визначне, але це лише на перший погляд…
Дуже часто про Рівне можна почути, що "непримітне село”, де всі один одного знають. І справді, за всю 725-річну історію біля Рівного не відбувалось грандіозних битв, тут не перекладали Євангеліє, воно не було центром князівства і тут немає середньовічного замку. Однак в історії нашого міста були події, які роблять Рівне унікальним, несхожим на будь-яке інше місто на Землі.
Місто трьох столиць
У найтяжчі для України часи Рівне тричі ставало столицею. Вперше це сталось на початку минулого століття, коли під натиском більшовиків Директорія Української Народної Республіки на чолі з Симоном Петлюрою була змушена залишити Київ. Тоді столицю перенесли до Рівного, де на залізничній станції стояв вагон з урядовцями. Про той час залишилась приказка: "Під вагоном — територія, у вагоні — Директорія”.
У ті ж буремні роки Рівне оголошують столицею вдруге. Бунтівний отаман Оскілко проголошує наше місто столицею України. Але, як і першого разу, — ненадовго.
Утретє наше місто стає столичним містом волею окупанта. У 1941 році на окупованій німцями території створюється рейхскомісаріат "Україна” зі столицею у Рівному. Випускались навіть власні гроші. Після війни місто стає одним з обласних центрів УРСР
Симон Петлюра і російські царі…
У місті є вулиця і пам’ятник Симону Петлюрі, адже цей визначний український діяч бував у Рівному. Відвідали наше місті й імператори.
Першим побував у Рівному російський імператор Олександр ІІІ, коли їхав з інспекцією на будівництво Тараканівського форту. У місті він заклав перший камінь під будівництво цегляного Свято-Воскресенського собору. У народі ще довгий час храм називали Олександрівським.
А от про перебування у Рівному імператора Миколи ІІ майже немає відомостей. Достеменно відомо, що імператор гуляв вулицями Здолбунова, звідки відправив до Санкт-Петербурга телеграму: "Посетил Здолбунов. Город грязей”. Оскільки Микола ІІ їхав потягом, то можна припустити, що через Рівне він також, як мінімум, проїжджав.
Вулиці з гумором
Чи задавали ви собі коли-небудь питання: чому та чи інша вулиця має саме таку назву? У цьому плані, з уявою та почуттям гумору у рівнян було все гаразд. Вулиця Кавказька, наприклад, носить свою назву не з часів СРСР, як свідчення дружби з народами Кавказу. Це її споконвічна назва. Рівняни, бачте, так хотіли мати власні гори, що "Кавказом” називали горби, де був єврейський цвинтар (за будівлею нинішньої облдержадміністрації). От так і вулиця стала Кавказькою.
Схожа історія й у вулиці Шкільної. Майже у всі часи, до Другої світової війни, у Рівному проживало багато євреїв. На цій вулиці знаходились синагоги, при яких діяли школи. Тому-то й вулиця отримала назву — Шкільна. Донині збереглись старі назви вулиць Тиха, Ясна, Видумка та інші.
Цікаво у XVIII-XIX століттях називались у Рівному квартали. Якщо з кварталом "німці” все зрозуміло, бо там проживали здебільшого німецькі поселенці, то з кварталами "Америка” та "Воля” не все однозначно.
"Америка” — це частина міста, між залізничним вокзалом і пивзаводом. Найпоширеніша версія назви, що перший будинок тут спорудили українці, котрі повернулись з еміграції з Америки (США чи Канади). Що ж до "Волі” (район пивзаводу), то першими поселенцями цього району нібито були випущені з тюрми на волю злочинці.
А ще у Рівному, в різні часи, жили, працювали та творили: Микола Лисенко, Михайло Драгоманов, Улас Самчук, Олена Теліга, Володимир Короленко.
У день народження міста, якому нині виповнюється офіційно 725 років, важливо пам’ятати про його цікаву історію та не забувати про те, що ми, сьогоднішні, — це історія Рівного завтра. І цю історію ми пишемо щодня…
|
